Запрошуємо у "Місто казкових мрій"

На фестивалі ДніПРО довелося почути дуже цікавий гурт „Місто казкових мрій". Гурт молодий, ще не має виданих альбомів, але в них усе попереду! Пропоную інтерв'ю з лідером гурту Андрієм Бочко.

Як та коли виникла ідея створити гурт "Місто казкових мрій"? З чим

пов'язана саме така назва?

Ідея створити гурт належить моїй дружині. Тоді ми з нею ще тільки познайомились. Це був 2003 рік, серпень-вересень. Я ходив на місцеву тусовку у своїх Черкасах, і грав власні пісні, яких вже налічувалось близько трьох десятків. Усі вони були російськомовні, бо у нас майже усе місто таке. Пісні були різні: як трохи фолькові (але це був більше слов'янський фольк), так і декілька романсів та пісень більш тяжкого напряму. Але саме тоді все змінилося, і я почав грати те, що ми маємо зараз. Я зрозумів, що це моя музика, хоча деяким друзям більше подобаються мої старі пісні. І саме тоді моя майбутня дружина запропонувала мені створити гурт. І я погодився. Але це ще навіть не було початком...

А назва гурту пов'язана з самою музикою, з моїм сприйняттям світу. Я завжди був мрійником. Мені навіть дружина часто казала, щоб я перестав жити у казці. Але я не можу, тому що такий є, і мені це подобається. І вірю в почуття, вірю в романтизм, в непереможну силу кохання, у мене половина пісень романтичні. Але назва не від цього. Я часто, коли приходив у Долину Троянд у своєму місті і мріяв колись зробити там гарний фестиваль. Тоді я ще не знав, що у Києві вже створюється перша «Країна мрій», а от на другій я вже побував сам. І, чесно кажучи, був вражений, коли люди приходять у національному вбранні і просто танцюють, отримують задоволення, а не напиваються і б'ють пляшки і не тільки. Після тих примітивів, що доводилося бачити і своєму місті, це був для мене культурний шок, що не міг залишитися осторонь. Результатом цього і стала пісня «Дивне місто», про місто, де живуть лише музиканти, митці, місто, в якому все чудово, все прекрасно і хочеться залишитися назавжди, місто, яке знаходиться по інший бік від реалій нашого буття. Про нього можна тільки мріяти. А вже згодом, детально обдумуючи над назвою, я мусив визнати, що у мене багато пісень, в яких присутній елемент казки: князь, що опинився у нашому часі; закохана дівчина, яка просить у відьми зілля; сирена, яка кохає... Хоча перший варіант назви гурту, який планувався ще здавна, був зовсім інший і похмуріший, та все ж таки я вирішив його змінити. І от саме ця назва мені здалася в один момент дуже доречною, вона світла і несе позитивний настрій. Навіть важко уявити, що гурт з такою назвою може грати щось інше.

Хто пише музику та тексти?

Всю музику пишу я, а тексти мені допомагає мій друг з Черкас Михайло Васильєв. Він дуже чудовий поет, хоча більшість віршів пише російською мовою, але іноді його прориває, і результатом цього стають наші спільні пісні.

Як Ви самі можете охарактеризувати ваш музичний стиль?

Я кажу просто фольк. Це якщо більш конкретно, щоб прив'язати до якогось стилю. Бо справжній фольк то у Божичів, Гуртоправців - народна музика. А у нас, як зараз прийнято все нове позначати префіксом нео-, то у нас він нео-фольк, тобто у сучасному звучанні. А так можна визначити його і як мелодійний, романтичний, казковий акустичний нео-фольк. По-різному, як кому більше подобається. А деякі пісні, як-от «Княже мій», взагалі фольк-рокового звучання. Тому я і кажу просто фольк, щоб було більше зрозуміло.

Чи достатньо в вас матеріялу для аудіоальбому?

Навіть більше, ніж достатньо. У нас матеріалу на два повноцінних альбоми. Але не всі пісні мають аранжування. Тому ми потихеньку намагаємося їх робити. Якщо не вдається мені, то вже на репетиціях намагаємося придумати партії. Але ж з'являються і нові пісні (наприклад, зараз закінчую роботу над піснею з арабськими мотивами).

Яким ви бачите свого слухача?

Це доволі цікаве питання, бо його (слухача) важко побачити, але можу сказати, що випробував свої пісні на зовсім різних категоріях людей. Їх можуть слухати як дорослі, так і підлітки. Але перш за все, на мою думку, це мають бути такі ж мрійники, як я, а також ті, хто, не зважаючи ні на які труднощі, вірить у магію кохання. Цікаво було б почути думки моїх партнерів по гурту щодо цього питання. J

З чим пов'язано, на вашу думку, небажання керівництва фм-станцій

транслювати українську музику?

Я думаю тому, що серед них мало мрійників. Вони живуть не музикою, а реаліями буття, тобто тим, що приносить вигоду. На жаль, українська мова чомусь є невигідною, а справжня музика не є форматом.

Чи брав гурт участь у якихось фестивалях?

Фестиваль «ДніПРО» був нашим дебютом (вважаю його непоганим, хоча деяке незадоволення від власного виступу залишилось, треба більше впевненості і буде все добре).

Розкажіть, як виникла ідея використати далекосхідні мотиви у пісні «Тобі»

Я зараз завжди експериментую. Раніше писав пісні як виходило. А потім зрозумів, що мені цього мало, хочеться чогось іншого, нового. Мені захотілося довести собі, що я можу. Так я почав експериментувати. І коли на мене впливала якась музика чи вірш, чи оповідання, я казав собі, що хочу зробити таку пісню в цьому дусі, в цьому стилі. І взагалі пісня у мене виходить лише після емоційного навантаження, будь-то позитивне чи негативне, тобто коли щось мене сильно вразить (це були мої спостереження протягом останнього року). І зараз можу сказати, що у мене є слов'янські мотиви («Останній наш час», «Дякую тобі»), українські («Зілля», «Повернись»), західні («Дивне місто»), арабсько-карпатські елементи («Сирена»), далекосхідні («Тобі»), іспанські («Кармен» - одна з найновіших пісень)...

А саме далекосхідні мотиви у пісні «Тобі» використані через співставлення, порівняння людини з природою, що дуже часто зустрічається у віршах поетів східних культур. Хоч я і писав цю пісню як дарунок дружині на весілля, але хочеться, щоб кожна дівчина чи жінка могла уявити себе такою унікальною, природною, щоб, слухаючи цю пісню, уявляли, що вона звучить саме для них.

Також, стандартні питання: Чия творчість вплинула на вас найбільше?

Ваші творчі плани? Які питання ви хотіли б від мене почути, та не

почули?:)

На мене більше всього вплинула творчість Річі Блекмора, його смак до краси в музиці, який мені вдалося дещо перейняти. Не було б цієї людини, не було б мене як музиканта, не було б і пісень, що у мене є. Я слухаю його ще з 1993 року, коли вперше почув альбом гурту Deep Purple «The Batle Rages On» і пісню «Anya». З тих пір для мене інших не існувало. І коли він у 1997 році утворив Blackmore's Night, я зрозумів, що це моя музика раз і назавжди. І зараз із нетерпінням чекаю кожного його альбому, думаючи, що нового він цього разу піднесе, яким новим інструментом здивує.

Але згодом я зрозумів, що зациклюватись на одному не можна, і почав збирати фолькову музику, переслухав дуже багато всього. І деякі пісні виходять під впливом різних виконавців світової сцени. Остання пісня з близькосхідними мотивами, яку я зараз закінчую, під впливом Лоріни Маккенніт (Loreena McKennitt) та її останнього альбому «The Ancient Muse». От хочу іще щось індійське тепер зробити і фінське. Так що на місці не стою, завжди щось міняю, намагаюся робити нове, бо без змін не буває розвитку. А зараз у моєму житті дуже багато змін. І це чудесно. А ще хочеться наступного року виступити на багатьох фестивалях, доносити музику до слухача, бо навіщо тоді взагалі щось творити, якщо цього ніхто не чує.

Хотів би іще почути питання щодо учасників гурту, бо якось виходить, що я тут один. Але ми всі одне ціле, кожен намагається щось внести у музику своє.

Зараз нас троє. Я (співаю і граю на гітарі), Антон (чудовий флейтист, який завжди поривається імпровізувати, що іноді його доводиться стримувати. І його прекрасна партія у пісні «Тобі» яскраве тому підтвердження. Він не може бути спокійний до моїх потуг написання партій. Якщо побачить там хоч одну неправильну нотку, не заспокоїться, поки все не поправить. І за це йому велика дяка), і Настя (це наша скрипочка, яка вже однією своєю появою змінила моє життя, що вилилося в пісню «Дякую тобі» і ще одну інструментальну композицію. Так що хоч вона і недавно, але вже зробила свій вклад, за що їй теж велика дяка). Звісно нам дуже не вистачає перкусії, але сподіваюся, що скоро зможемо знайти таку людину, яка добре грає на дарбуці чи бонгах. І бас чи віолончель (другий варіант звісно краще, але і важче знайти).

І на завершення хочу сказати, що я дуже радий, що зі мною такі люди, які розділяють мої погляди, які є частиною мого життя, і з якими я можу прагнути і сподіватися досягти у співтворчості своїх казкових мрій.

Послухати пісню "Дивне місто" можна на: http://www.imeem.com/people/IcO01hs/music/DgZWK1Rt/misto_kazkovyh_mriy_dyvne_misto/